Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (математика: 6 кл. — 2023; алгебра: 7 кл. — 2024, 8 кл. — 2021, 9 кл. — 2017; алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 4 — нерівності, зокрема з модулем; № 11 і 13–15 — показникові й логарифмічні рівняння та нерівності, системи; № 22 — рівняння або система з параметром.
Д (є в довідкових матеріалах НМТ) — формула є в довідкових матеріалах, які можна відкрити під час НМТ. Формули без значка треба пам’ятати.
Позначення
ОДЗ — область допустимих значень змінної (у підручнику — область визначення рівняння, нерівності); D(f),E(f) — області визначення й значень функції f; фігурна дужка — система (виконуються всі умови), квадратна — сукупність (виконується хоча б одна); ⇔ — «рівносильно».
Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (математика: 6 кл. — 2023; алгебра: 7 кл. — 2024, 8 кл. — 2021, 9 кл. — 2017; алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 4 — нерівності, зокрема з модулем; № 11 і 13–15 — показникові й логарифмічні рівняння та нерівності, системи; № 22 — рівняння або система з параметром.
1Рівносильні перетворення
Класи: 8–11 кл.
Рівносильні рівняння й наслідки
ОДЗ рівняння f(x)=g(x) — множина D(f)∩D(g); поза нею коренів немає.
Рівняння рівносильні, якщо мають одні й ті самі корені (або обидва не мають коренів). Друге рівняння — наслідок першого, якщо кожен корінь першого є коренем другого; корені наслідку, які не є коренями даного рівняння, — сторонні.
Рівносильні перетворення: перенесення доданка в другу частину зі зміною знака; множення (ділення) обох частин на число, відмінне від нуля; піднесення обох частин до непарного степеня.
Метод наслідків: переходять до рівняння-наслідку, а всі знайдені корені перевіряють підстановкою в дане рівняння. Метод рівносильних перетворень: кожен перехід рівносильний, умови ОДЗ записують у систему.
Підручник 8 кл., п. 7; 10 кл., п. 13; 11 кл., п. 21НМТ № 11, 13–15
Сторонні корені й утрата коренів
Можуть з’явитися сторонні корені (перевірка потрібна), якщо:
• піднести обидві частини до парного степеня: x=−x→x=x2, сторонній корінь x=1;
• поділити обидві частини на вираз зі змінною: x2=x→x=1, утрачено корінь x=0.
Підручник 10 кл., п. 13; 11 кл., п. 21НМТ № 11, 13–15
Рівносильні нерівності
Рівносильну нерівність (з тією самою множиною розв’язків) отримаємо, якщо до обох частин додати (відняти) одне й те саме число або помножити (поділити) обидві частини на одне й те саме додатне число; на від’ємне число — змінивши знак нерівності на протилежний. На вираз зі змінною — лише якщо на всій ОДЗ він визначений і строго додатний (або строго від’ємний).
Розв’язки нестрогої нерівності f(x)≥0 — розв’язки f(x)>0 разом із коренями рівняння f(x)=0. Приклад: (x2−9)x−2≥0⇔x∈{2}∪[3;+∞) — точку x=2 легко загубити.
Підручник 9 кл., п. 4, 5; 10 кл., п. 5, 15; 11 кл., п. 23НМТ № 4
2Методи розв’язування рівнянь
Класи: 7–11 кл.
Розкладання на множники
f(x)⋅g(x)=0⇔⎩⎨⎧[f(x)=0,g(x)=0,x∈D(f)∩D(g).
Корінь одного множника підходить, лише якщо другий множник у цій точці визначений. Приклад: (x2−4)x−1=0:x=±2 або x=1;x=−2 не входить до ОДЗ (x≥1), тому корені 1;2.
g(x)f(x)=0⇔{f(x)=0,g(x)=0(xзОДЗ)
Розкладають винесенням спільного множника, групуванням, за формулами:
a2−b2=(a−b)(a+b)Д (є в довідкових матеріалах НМТ)ax2+bx+c=a(x−x1)(x−x2)Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
Якщо x0 — корінь многочлена P(x), то P(x)=(x−x0)Q(x); цілий корінь многочлена з цілими коефіцієнтами — дільник вільного члена.
Підручник 7 кл., п. 19; 8 кл., п. 7, 21; 10 кл., п. 6; 11 кл., п. 22НМТ № 13–15, 22
Заміна змінної
Вираз, що повторюється, позначаємо t, розв’язуємо рівняння відносно t і повертаємося до x. Обмеження на t враховуємо одразу: t=x2≥0,t=f(x)≥0,t=ax>0,t=sinx∈[−1;1].
x4−5x2+4=0:t=x2;(x2−4x)2−(x2−4x)−2=0:t=x2−4x;
log22x−log2x−2=0:t=log2x.
Приклад: 4x−3⋅2x+2=0;t=2x>0:t2−3t+2=0,t=1 або t=2, звідси x=0 або x=1.
Підручник 8 кл., п. 22; 10 кл., п. 14, 31; 11 кл., п. 2, 6, 22НМТ № 11, 13–15
Інтерактив: Методи розв’язування показникових рівнянь
Оцінка: якщо на ОДЗ f(x)≤a і g(x)≥a, то f(x)=g(x)⇔{f(x)=a,g(x)=a.
Приклад: cosx=1+x2;cosx≤1≤1+x2, тому cosx=1 і x2=0, отже, x=0.
Монотонність: якщо f зростає (або спадає) на проміжку, то рівняння f(x)=a має на ньому не більше одного кореня; якщо f зростає, а g спадає, то f(x)=g(x) має не більше одного кореня. Такий корінь досить угадати. Для нерівностей: якщо f зростає на D(f), то f(x)>f(x0)⇔x>x0(x∈D(f)).
ОДЗ: якщо вона складається з кількох чисел, досить перевірити кожне з них.
Підручник 10 кл., п. 32; 11 кл., п. 6, 22, 23
Графічний метод
Корені рівняння f(x)=g(x) — абсциси спільних точок графіків y=f(x) і y=g(x): скільки спільних точок, стільки й коренів.
Метод дає наближені значення, тому корені перевіряють; він найзручніший, щоб визначити кількість коренів.
Приклад: 2x=3−x має єдиний корінь x=1 — графіки зростаючої та спадної функцій мають не більше однієї спільної точки.
Підручник 8 кл., п. 10; 11 кл., п. 6
Інтерактив: Методи розв’язування показникових рівнянь
Якщо функція неперервна на проміжку й не має на ньому нулів, то на цьому проміжку вона зберігає сталий знак. Многочлени й дроби Q(x)P(x)(P,Q — многочлени) неперервні на своїй області визначення.
Нерівність f(x)>0(<0,≥0,≤0), де f неперервна на D(f), розв’язують так: 1) знаходимо D(f) і нулі f; 2) нулі й межі D(f) розбивають D(f) на проміжки знакосталості; 3) знак на проміжку — як у будь-якій його «пробній» точці; 4) записуємо відповідь (для нестрогої нерівності — разом із нулями). Через нуль множника в парному степені знак не змінюється, у непарному — змінюється.
Приклад: x−3(x−1)2(x+2)≥0:
x∈(−∞;−2]∪{1}∪(3;+∞).
Підручник 10 кл., п. 5; 11 кл., п. 23
Інтерактив: Метод інтервалів: розв’язування нерівностей покроково
Знак нерівності зберігається при a>1 і змінюється при 0<a<1: функції y=ax і y=logax зростають при a>1 і спадають при 0<a<1. Умову додатності записують для меншого з виразів. Для ≥,<,≤ — аналогічно.
Розв’язок системи з двома змінними — пара (x;y), що задовольняє кожне її рівняння; рівносильні системи мають ті самі розв’язки.
Підстановка: з одного рівняння виражаємо змінну (напр., y=f(x)) і підставляємо в друге.
Додавання: рівняння, помножені на підібрані числа, додаємо (віднімаємо), щоб одна змінна зникла; якщо одне рівняння замінити сумою рівнянь системи, отримаємо рівносильну систему.
Множення й ділення: якщо F(x;y)=c1 і G(x;y)=c2, де c1=0,c2=0, то одне з рівнянь можна замінити на F⋅G=c1c2 або на GF=c2c1.
Підручник 7 кл., п. 27, 28; 9 кл., п. 13; 11 кл., п. 24НМТ № 13–15
Графічний метод для систем
Розв’язки системи — координати спільних точок графіків її рівнянь: скільки спільних точок, стільки розв’язків.
Система {x2+y2=9,y=x2−3 має три розв’язки: (−5;2),(5;2) і (0;−3) — точку дотику кола й параболи.
Підручник 7 кл., п. 26; 9 кл., п. 13НМТ № 22
Заміна змінних у системах
Вирази, що повторюються, позначаємо новими змінними. Однорідний многочлен — усі його члени одного степеня (x2−5xy+6y2). Якщо в системі F(x;y)=a,G(x;y)=b многочлени F і G однорідні, зручна заміна yx=t (пари з y=0 перевіряють окремо): x2−5xy+6y2=0⇒t2−5t+6=0,x=2y або x=3y.
Симетричний многочлен не змінюється, якщо x і y поміняти місцями (x+y,xy,x2+y2,x3+y3). Для таких систем — заміна x+y=u,xy=v:
x2+y2=u2−2v,x3+y3=u(u2−3v);
тоді x і y — корені t1,t2 рівняння t2−ut+v=0; розв’язки — пари (t1;t2) і (t2;t1).
Підручник 9 кл., п. 13; 11 кл., п. 24
5Рівняння й нерівності з модулем
Класи: 6–11 кл.
Рівняння з модулем
∣a∣=a, якщо a≥0;∣a∣=−a, якщо a<0Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
∣a∣≥0,∣−a∣=∣a∣.
∣f(x)∣=a: якщо a>0, то f(x)=a або f(x)=−a; якщо a=0, то f(x)=0; якщо a<0, коренів немає.
∣f(x)∣=∣g(x)∣⇔[f(x)=g(x),f(x)=−g(x)
∣f(x)∣=g(x)⇔⎩⎨⎧[f(x)=g(x),f(x)=−g(x),g(x)≥0
∣f(x)∣=f(x)⇔f(x)≥0;∣f(x)∣=−f(x)⇔f(x)≤0.
Підручник 6 кл., п. 30; 7 кл., п. 2; 11 кл., п. 22НМТ № 22
Нерівності з модулем
∣f(x)∣<a,a>0⇔−a<f(x)<a(при a≤0 розв’язків немає);
∣f(x)∣>a,a≥0⇔f(x)<−a або f(x)>a(при a<0 — усі x з ОДЗ).
∣f(x)∣<g(x)⇔{f(x)<g(x),f(x)>−g(x)
∣f(x)∣>g(x)⇔[f(x)>g(x),f(x)<−g(x)
∣f(x)∣<∣g(x)∣⇔f2(x)<g2(x). Для ≤ і ≥ — аналогічно, але ∣f(x)∣≤0⇔f(x)=0.
∣x−a∣ — відстань між точками x і a координатної прямої:
∣x−a∣<r⇔a−r<x<a+r(r>0).
Підручник 9 кл., п. 6; 11 кл., п. 23НМТ № 4
Кілька модулів
Нулі виразів під модулями розбивають числову пряму на проміжки, де знаки цих виразів сталі. На кожному проміжку розкриваємо модулі за означенням, розв’язуємо й залишаємо лише розв’язки з цього проміжку. Приклад: ∣x−1∣+∣x+2∣=5.
Параметр — буква (зазвичай a), яку вважають відомим, але довільним числом. Розв’язати рівняння з параметром — для кожного значення параметра знайти всі корені або встановити, що їх немає. Часто шукають значення параметра, за яких рівняння має задану кількість коренів.
Лінійне рівняння ax=b:
a=0
a=0,b=0
a=0,b=0
корені
x=ab
будь-яке число
коренів немає
Приклад: (a−2)x=a2−4: якщо a=2, то x=a+2; якщо a=2, то 0x=0 і коренем є будь-яке число.
Нерівність ax>b: при a>0 маємо x>ab; при a<0 маємо x<ab; при a=0 розв’язком є будь-яке x, якщо b<0, і розв’язків немає, якщо b≥0.
Підручник 7 кл., п. 2; 9 кл., п. 5НМТ № 22
Квадратне рівняння, добуток і дріб з параметром
Якщо коефіцієнт при x2 залежить від параметра, спочатку окремо розглядаємо випадок, коли він дорівнює нулю: рівняння стає лінійним. Далі ax2+bx+c=0,a=0Д (є в довідкових матеріалах НМТ); D=b2−4acД (є в довідкових матеріалах НМТ):
D>0 — два корені; D=0 — один корінь x=−2abД (є в довідкових матеріалах НМТ); D<0 — коренів немає.
Приклад: (a+6)x2−(a−2)x+1=0 має один корінь, якщо a=−6 (тоді 8x+1=0) або D=(a−2)2−4(a+6)=a2−8a−20=0, тобто a=−2 чи a=10.
Корінь множника (чисельника) рахуємо, лише якщо він входить до ОДЗ і не є нулем знаменника; однакові корені рахуємо один раз. Приклад: (x−a)x−1=0:x=1 — корінь за будь-якого a;x=a — ще один корінь, якщо a>1. Отже, два корені при a>1, один — при a≤1.
Підручник 8 кл., п. 19; 11 кл., п. 22НМТ № 22
Заміна змінної в рівнянні з параметром
Рахуємо корені для x, а не для t:
• t=bx(b>0,b=1): кожному t>0 відповідає один корінь x; при t≤0 коренів немає;
• t=x2: кожному t>0 відповідають два корені x=±t, значенню t=0 — один корінь x=0; при t<0 коренів немає.
Приклад: 4x−(a+1)⋅2x+a=0;t=2x>0:(t−1)(t−a)=0. Значення t=1 дає x=0, а t=a — ще один корінь x=log2a, якщо a>0 і a=1. Отже, два корені — при a>0,a=1; один — при a≤0 або a=1.
Підручник 8 кл., п. 22; 11 кл., п. 2НМТ № 22
Графічний метод із параметром
Кількість коренів рівняння f(x)=a дорівнює кількості спільних точок графіка y=f(x) і горизонтальної прямої y=a; корені є тоді й лише тоді, коли a∈E(f) (напр., 2x=a — лише при a>0).
Часто зручно виразити параметр через x(a=g(x)) і шукати, скільки спільних точок має графік y=g(x) (з урахуванням ОДЗ) із прямою y=a.
Якщо разом із розв’язком x0 (або (x0;y0)) розв’язком є й −x0 (відповідно (−x0;y0)), то єдиний розв’язок можливий лише при x0=0; знайдені так значення параметра обов’язково перевіряють.
Підручник 10 кл., п. 2, 3, 43; 11 кл., п. 24НМТ № 22