Рівняння й нерівності: методи, модуль, параметр

Довідник для підготовки до НМТ з математики

Завантажити PDF

4 файли

Для друку на аркушах A4 або щоб мати під рукою без інтернету.

З посиланнями на підручник і НМТ

Під кожною карткою — пункт підручника й номери завдань НМТ.

Налаштування

Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (математика: 6 кл. — 2023; алгебра: 7 кл. — 2024, 8 кл. — 2021, 9 кл. — 2017; алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 4 — нерівності, зокрема з модулем; № 11 і 13–15 — показникові й логарифмічні рівняння та нерівності, системи; № 22 — рівняння або система з параметром.

(є в довідкових матеріалах НМТ) — формула є в довідкових матеріалах, які можна відкрити під час НМТ. Формули без значка треба пам’ятати.

Позначення

ОДЗ — область допустимих значень змінної (у підручнику — область визначення рівняння, нерівності); D(f)D(f), E(f)E(f) — області визначення й значень функції ff; фігурна дужка — система (виконуються всі умови), квадратна — сукупність (виконується хоча б одна); ⇔\Leftrightarrow — «рівносильно».

Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (математика: 6 кл. — 2023; алгебра: 7 кл. — 2024, 8 кл. — 2021, 9 кл. — 2017; алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 4 — нерівності, зокрема з модулем; № 11 і 13–15 — показникові й логарифмічні рівняння та нерівності, системи; № 22 — рівняння або система з параметром.

1Рівносильні перетворення

Класи: 8–11 кл.

Рівносильні рівняння й наслідки

ОДЗ рівняння f(x)=g(x)f(x)=g(x) — множина D(f)∩D(g)D(f)\cap D(g); поза нею коренів немає.

Рівняння рівносильні, якщо мають одні й ті самі корені (або обидва не мають коренів). Друге рівняння — наслідок першого, якщо кожен корінь першого є коренем другого; корені наслідку, які не є коренями даного рівняння, — сторонні.

Рівносильні перетворення: перенесення доданка в другу частину зі зміною знака; множення (ділення) обох частин на число, відмінне від нуля; піднесення обох частин до непарного степеня.

Метод наслідків: переходять до рівняння-наслідку, а всі знайдені корені перевіряють підстановкою в дане рівняння. Метод рівносильних перетворень: кожен перехід рівносильний, умови ОДЗ записують у систему.

Підручник 8 кл., п. 7; 10 кл., п. 13; 11 кл., п. 21 НМТ № 11, 13–15

Сторонні корені й утрата коренів

Можуть з’явитися сторонні корені (перевірка потрібна), якщо:

• піднести обидві частини до парного степеня: x=−x → x=x2\sqrt x=-x\ \to\ x=x^2, сторонній корінь x=1x=1;

• розширити ОДЗ (скоротити дріб, замінити (a)2(\sqrt a)^2 на aa): log⁡x4=2 → x2=4\log_x4=2\ \to\ x^2=4, сторонній корінь x=−2x=-2;

• помножити обидві частини на вираз φ(x)\varphi(x) — можуть додатися корені рівняння φ(x)=0\varphi(x)=0.

Можна втратити корені, якщо:

• звузити ОДЗ: log⁡2(x−1)2=0 → 2log⁡2(x−1)=0\log_2(x-1)^2=0\ \to\ 2\log_2(x-1)=0, утрачено корінь x=0x=0; ab → a⋅b\sqrt{ab}\ \to\ \sqrt a\cdot\sqrt b;

• поділити обидві частини на вираз зі змінною: x2=x → x=1x^2=x\ \to\ x=1, утрачено корінь x=0x=0.

Підручник 10 кл., п. 13; 11 кл., п. 21 НМТ № 11, 13–15

Рівносильні нерівності

Рівносильну нерівність (з тією самою множиною розв’язків) отримаємо, якщо до обох частин додати (відняти) одне й те саме число або помножити (поділити) обидві частини на одне й те саме додатне число; на від’ємне число — змінивши знак нерівності на протилежний. На вираз зі змінною — лише якщо на всій ОДЗ він визначений і строго додатний (або строго від’ємний).

Розв’язки нестрогої нерівності f(x)≥0f(x)\ge0 — розв’язки f(x)>0f(x)>0 разом із коренями рівняння f(x)=0f(x)=0. Приклад: (x2−9)x−2≥0(x^2-9)\sqrt{x-2}\ge0 ⇔\Leftrightarrow x∈{2}∪[3; +∞)x\in\{2\}\cup[3;\,+\infty) — точку x=2x=2 легко загубити.

Підручник 9 кл., п. 4, 5; 10 кл., п. 5, 15; 11 кл., п. 23 НМТ № 4

2Методи розв’язування рівнянь

Класи: 7–11 кл.

Розкладання на множники

f(x)⋅g(x)=0 ⇔ {[f(x)=0,g(x)=0,x∈D(f)∩D(g).\displaystyle f(x)\cdot g(x)=0\ \Leftrightarrow\ \sys{\suk{f(x)=0,\\ g(x)=0,}\\ x\in D(f)\cap D(g).}

Корінь одного множника підходить, лише якщо другий множник у цій точці визначений. Приклад: (x2−4)x−1=0(x^2-4)\sqrt{x-1}=0: x=±2x=\pm2 або x=1x=1; x=−2x=-2 не входить до ОДЗ (x≥1x\ge1), тому корені 1; 21;\ 2.

f(x)g(x)=0 ⇔ {f(x)=0,g(x)≠0(x з ОДЗ)\displaystyle \frac{f(x)}{g(x)}=0\ \Leftrightarrow\ \sys{f(x)=0,\\ g(x)\ne0}\qquad\allowbreak \text{($x$ з ОДЗ)}

Розкладають винесенням спільного множника, групуванням, за формулами:

a2−b2=(a−b)(a+b)a^2-b^2=(a-b)(a+b) (є в довідкових матеріалах НМТ)  ax2+bx+c=a(x−x1)(x−x2)ax^2+bx+c=a(x-x_1)(x-x_2) (є в довідкових матеріалах НМТ)

Якщо x0x_0 — корінь многочлена P(x)P(x), то P(x)=(x−x0) Q(x)P(x)=(x-x_0)\,Q(x); цілий корінь многочлена з цілими коефіцієнтами — дільник вільного члена.

Підручник 7 кл., п. 19; 8 кл., п. 7, 21; 10 кл., п. 6; 11 кл., п. 22 НМТ № 13–15, 22

Заміна змінної

Вираз, що повторюється, позначаємо tt, розв’язуємо рівняння відносно tt і повертаємося до xx. Обмеження на tt враховуємо одразу: t=x2≥0t=x^2\ge0, t=f(x)≥0t=\sqrt{f(x)}\ge0, t=ax>0t=a^x>0, t=sin⁡x∈[−1; 1]t=\sin x\in[-1;\,1].

x4−5x2+4=0x^4-5x^2+4=0: t=x2t=x^2;  (x2−4x)2−(x2−4x)−2=0(x^2-4x)^2-(x^2-4x)-2=0: t=x2−4xt=x^2-4x;

log⁡22x−log⁡2x−2=0\log_2^2x-\log_2x-2=0: t=log⁡2xt=\log_2x.

Приклад: 4x−3⋅2x+2=04^x-3\cdot2^x+2=0; t=2x>0t=2^x>0: t2−3t+2=0t^2-3t+2=0, t=1t=1 або t=2t=2, звідси x=0x=0 або x=1x=1.

Підручник 8 кл., п. 22; 10 кл., п. 14, 31; 11 кл., п. 2, 6, 22 НМТ № 11, 13–15

Інтерактив: Методи розв’язування показникових рівнянь

Перейти до інтерактивуІнтерактив «Методи розв’язування показникових рівнянь»

Властивості функцій

Оцінка: якщо на ОДЗ f(x)≤af(x)\le a і g(x)≥ag(x)\ge a, то f(x)=g(x) ⇔ {f(x)=a,g(x)=a.f(x)=g(x)\ \Leftrightarrow\ \sys{f(x)=a,\\ g(x)=a.}

Приклад: cos⁡x=1+x2\cos x=1+x^2; cos⁡x≤1≤1+x2\cos x\le1\le1+x^2, тому cos⁡x=1\cos x=1 і x2=0x^2=0, отже, x=0x=0.

Монотонність: якщо ff зростає (або спадає) на проміжку, то рівняння f(x)=af(x)=a має на ньому не більше одного кореня; якщо ff зростає, а gg спадає, то f(x)=g(x)f(x)=g(x) має не більше одного кореня. Такий корінь досить угадати. Для нерівностей: якщо ff зростає на D(f)D(f), то f(x)>f(x0) ⇔ x>x0f(x)>f(x_0)\ \Leftrightarrow\ x>x_0 (x∈D(f)x\in D(f)).

ОДЗ: якщо вона складається з кількох чисел, досить перевірити кожне з них.

Підручник 10 кл., п. 32; 11 кл., п. 6, 22, 23

Графічний метод

Корені рівняння f(x)=g(x)f(x)=g(x) — абсциси спільних точок графіків y=f(x)y=f(x) і y=g(x)y=g(x): скільки спільних точок, стільки й коренів.

Метод дає наближені значення, тому корені перевіряють; він найзручніший, щоб визначити кількість коренів.

Приклад: 2x=3−x2^x=3-x має єдиний корінь x=1x=1 — графіки зростаючої та спадної функцій мають не більше однієї спільної точки.

Підручник 8 кл., п. 10; 11 кл., п. 6

Інтерактив: Методи розв’язування показникових рівнянь

Перейти до інтерактивуІнтерактив «Методи розв’язування показникових рівнянь»

3Нерівності

Класи: 10–11 кл.

Метод інтервалів

Якщо функція неперервна на проміжку й не має на ньому нулів, то на цьому проміжку вона зберігає сталий знак. Многочлени й дроби P(x)Q(x)\frac{P(x)}{Q(x)} (PP, QQ — многочлени) неперервні на своїй області визначення.

Нерівність f(x)>0f(x)>0 (<0<0, ≥0\ge0, ≤0\le0), де ff неперервна на D(f)D(f), розв’язують так: 1) знаходимо D(f)D(f) і нулі ff; 2) нулі й межі D(f)D(f) розбивають D(f)D(f) на проміжки знакосталості; 3) знак на проміжку — як у будь-якій його «пробній» точці; 4) записуємо відповідь (для нестрогої нерівності — разом із нулями). Через нуль множника в парному степені знак не змінюється, у непарному — змінюється.

Приклад: (x−1)2(x+2)x−3≥0\dfrac{(x-1)^2(x+2)}{x-3}\ge0:

x∈(−∞; −2]∪{1}∪(3; +∞)x\in(-\infty;\,-2]\cup\{1\}\cup(3;\,+\infty).

Підручник 10 кл., п. 5; 11 кл., п. 23

Інтерактив: Метод інтервалів: розв’язування нерівностей покроково

Перейти до інтерактивуІнтерактив «Метод інтервалів: розв’язування нерівностей покроково»

Показникові й логарифмічні нерівності

Рівносильні переходи (a>0a>0, a≠1a\ne1):

a>1a>10<a<10<a<1\rule[-1.4mm]{0pt}{4.8mm}
af(x)=ag(x)a^{f(x)}=a^{g(x)}f(x)=g(x)f(x)=g(x)
af(x)>ag(x)a^{f(x)}>a^{g(x)}f(x)>g(x)f(x)>g(x)f(x)<g(x)f(x)<g(x)\rule[-1.4mm]{0pt}{5.4mm}
log⁡af(x)=log⁡ag(x)\log_a f(x)=\log_a g(x){f(x)=g(x),g(x)>0\sys{f(x)=g(x),\\ g(x)>0}
log⁡af(x)>log⁡ag(x)\log_a f(x)>\log_a g(x){f(x)>g(x),g(x)>0\sys{f(x)>g(x),\\ g(x)>0}{f(x)<g(x),f(x)>0\sys{f(x)<g(x),\\ f(x)>0}\Ts

Знак нерівності зберігається при a>1a>1 і змінюється при 0<a<10<a<1: функції y=axy=a^x і y=log⁡axy=\log_a x зростають при a>1a>1 і спадають при 0<a<10<a<1. Умову додатності записують для меншого з виразів. Для ≥\ge, <<, ≤\le — аналогічно.

Приклад: log⁡2(x−1)<3\log_2(x-1)<3 ⇔\Leftrightarrow 0<x−1<230<x-1<2^3 ⇔\Leftrightarrow 1<x<91<x<9.

Ірраціональні рівняння й нерівності — у довіднику «Степені, корені, логарифми».

Підручник 11 кл., п. 2, 3, 6, 7, 22, 23 НМТ № 11, 13–15

4Системи рівнянь

Класи: 7–11 кл.

Методи розв’язування систем

Розв’язок системи з двома змінними — пара (x; y)(x;\,y), що задовольняє кожне її рівняння; рівносильні системи мають ті самі розв’язки.

Підстановка: з одного рівняння виражаємо змінну (напр., y=f(x)y=f(x)) і підставляємо в друге.

Додавання: рівняння, помножені на підібрані числа, додаємо (віднімаємо), щоб одна змінна зникла; якщо одне рівняння замінити сумою рівнянь системи, отримаємо рівносильну систему.

Множення й ділення: якщо F(x;y)=c1F(x;y)=c_1 і G(x;y)=c2G(x;y)=c_2, де c1≠0c_1\ne0, c2≠0c_2\ne0, то одне з рівнянь можна замінити на F⋅G=c1c2F\cdot G=c_1c_2 або на FG=c1c2\frac FG=\frac{c_1}{c_2}.

Приклад: {x−y=2,x2−xy=6\sys{x-y=2,\\ x^2-xy=6} ⇒\Rightarrow x(x−y)=6x(x-y)=6, 2x=62x=6, x=3x=3, y=1y=1; розв’язок (3; 1)(3;\,1).

Підручник 7 кл., п. 27, 28; 9 кл., п. 13; 11 кл., п. 24 НМТ № 13–15

Графічний метод для систем

Розв’язки системи — координати спільних точок графіків її рівнянь: скільки спільних точок, стільки розв’язків.

Система {x2+y2=9,y=x2−3\sys{x^2+y^2=9,\\ y=x^2-3} має три розв’язки: (−5; 2)(-\sqrt5;\,2), (5; 2)(\sqrt5;\,2) і (0; −3)(0;\,-3) — точку дотику кола й параболи.

Підручник 7 кл., п. 26; 9 кл., п. 13 НМТ № 22

Заміна змінних у системах

Вирази, що повторюються, позначаємо новими змінними. Однорідний многочлен — усі його члени одного степеня (x2−5xy+6y2x^2-5xy+6y^2). Якщо в системі F(x;y)=aF(x;y)=a, G(x;y)=bG(x;y)=b многочлени FF і GG однорідні, зручна заміна xy=t\frac xy=t (пари з y=0y=0 перевіряють окремо): x2−5xy+6y2=0x^2-5xy+6y^2=0 ⇒\Rightarrow t2−5t+6=0t^2-5t+6=0, x=2yx=2y або x=3yx=3y.

Симетричний многочлен не змінюється, якщо xx і yy поміняти місцями (x+yx+y, xyxy, x2+y2x^2+y^2, x3+y3x^3+y^3). Для таких систем — заміна x+y=ux+y=u, xy=vxy=v:

x2+y2=u2−2v,x3+y3=u (u2−3v);\displaystyle x^2+y^2=u^2-2v,\qquad\allowbreak x^3+y^3=u\,(u^2-3v);

тоді xx і yy — корені t1t_1, t2t_2 рівняння t2−ut+v=0t^2-ut+v=0; розв’язки — пари (t1; t2)(t_1;\,t_2) і (t2; t1)(t_2;\,t_1).

Підручник 9 кл., п. 13; 11 кл., п. 24

5Рівняння й нерівності з модулем

Класи: 6–11 кл.

Рівняння з модулем

∣a∣=a|a|=a, якщо a≥0a\ge0; ∣a∣=−a|a|=-a, якщо a<0a<0 (є в довідкових матеріалах НМТ)

∣a∣≥0|a|\ge0, ∣−a∣=∣a∣|{-a}|=|a|.

∣f(x)∣=a|f(x)|=a: якщо a>0a>0, то f(x)=af(x)=a або f(x)=−af(x)=-a; якщо a=0a=0, то f(x)=0f(x)=0; якщо a<0a<0, коренів немає.

∣f(x)∣=∣g(x)∣ ⇔ [f(x)=g(x),f(x)=−g(x)\displaystyle |f(x)|=|g(x)|\ \Leftrightarrow\ \suk{f(x)=g(x),\\ f(x)=-g(x)}
∣f(x)∣=g(x) ⇔ {[f(x)=g(x),f(x)=−g(x),g(x)≥0\displaystyle |f(x)|=g(x)\ \Leftrightarrow\ \sys{\suk{f(x)=g(x),\\ f(x)=-g(x),}\\ g(x)\ge0}

∣f(x)∣=f(x) ⇔ f(x)≥0|f(x)|=f(x)\ \Leftrightarrow\ f(x)\ge0;   ∣f(x)∣=−f(x) ⇔ f(x)≤0|f(x)|=-f(x)\ \Leftrightarrow\ f(x)\le0.

Підручник 6 кл., п. 30; 7 кл., п. 2; 11 кл., п. 22 НМТ № 22

Нерівності з модулем

∣f(x)∣<a|f(x)|<a, a>0a>0 ⇔\Leftrightarrow −a<f(x)<a-a<f(x)<a (при a≤0a\le0 розв’язків немає);

∣f(x)∣>a|f(x)|>a, a≥0a\ge0 ⇔\Leftrightarrow f(x)<−af(x)<-a або f(x)>af(x)>a (при a<0a<0 — усі xx з ОДЗ).

∣f(x)∣<g(x) ⇔ {f(x)<g(x),f(x)>−g(x)\displaystyle |f(x)|<g(x)\ \Leftrightarrow\ \sys{f(x)<g(x),\\ f(x)>-g(x)}
∣f(x)∣>g(x) ⇔ [f(x)>g(x),f(x)<−g(x)\displaystyle |f(x)|>g(x)\ \Leftrightarrow\ \suk{f(x)>g(x),\\ f(x)<-g(x)}

∣f(x)∣<∣g(x)∣ ⇔ f2(x)<g2(x)|f(x)|<|g(x)|\ \Leftrightarrow\ f^2(x)<g^2(x). Для ≤\le і ≥\ge — аналогічно, але ∣f(x)∣≤0 ⇔ f(x)=0|f(x)|\le0\ \Leftrightarrow\ f(x)=0.

∣x−a∣|x-a| — відстань між точками xx і aa координатної прямої:

∣x−a∣<r|x-a|<r ⇔\Leftrightarrow a−r<x<a+ra-r<x<a+r (r>0r>0).

Підручник 9 кл., п. 6; 11 кл., п. 23 НМТ № 4

Кілька модулів

Нулі виразів під модулями розбивають числову пряму на проміжки, де знаки цих виразів сталі. На кожному проміжку розкриваємо модулі за означенням, розв’язуємо й залишаємо лише розв’язки з цього проміжку. Приклад: ∣x−1∣+∣x+2∣=5|x-1|+|x+2|=5.

x<−2x<-2: −(x−1)−(x+2)=5-(x-1)-(x+2)=5, x=−3x=-3 — підходить;

−2≤x<1-2\le x<1: −(x−1)+(x+2)=5-(x-1)+(x+2)=5, 3=53=5 — розв’язків немає;

x≥1x\ge1: (x−1)+(x+2)=5(x-1)+(x+2)=5, x=2x=2 — підходить. Відповідь: −3; 2-3;\ 2.

Підручник 6 кл., п. 30; 7 кл., п. 2; 10 кл., п. 5

6Рівняння з параметром

Класи: 7–11 кл.

Що означає розв’язати рівняння з параметром

Параметр — буква (зазвичай aa), яку вважають відомим, але довільним числом. Розв’язати рівняння з параметром — для кожного значення параметра знайти всі корені або встановити, що їх немає. Часто шукають значення параметра, за яких рівняння має задану кількість коренів.

Лінійне рівняння ax=bax=b:

a≠0a\ne0a=0a=0, b=0b=0a=0a=0, b≠0b\ne0
кореніx=bax=\dfrac baбудь-яке числокоренів немає

Приклад: (a−2)x=a2−4(a-2)x=a^2-4: якщо a≠2a\ne2, то x=a+2x=a+2; якщо a=2a=2, то 0x=00x=0 і коренем є будь-яке число.

Нерівність ax>bax>b: при a>0a>0 маємо x>bax>\frac ba; при a<0a<0 маємо x<bax<\frac ba; при a=0a=0 розв’язком є будь-яке xx, якщо b<0b<0, і розв’язків немає, якщо b≥0b\ge0.

Підручник 7 кл., п. 2; 9 кл., п. 5 НМТ № 22

Квадратне рівняння, добуток і дріб з параметром

Якщо коефіцієнт при x2x^2 залежить від параметра, спочатку окремо розглядаємо випадок, коли він дорівнює нулю: рівняння стає лінійним. Далі ax2+bx+c=0ax^2+bx+c=0, a≠0a\ne0 (є в довідкових матеріалах НМТ); D=b2−4acD=b^2-4ac (є в довідкових матеріалах НМТ):

D>0D>0 — два корені; D=0D=0 — один корінь x=−b2ax=-\dfrac{b}{2a} (є в довідкових матеріалах НМТ); D<0D<0 — коренів немає.

Приклад: (a+6)x2−(a−2)x+1=0(a+6)x^2-(a-2)x+1=0 має один корінь, якщо a=−6a=-6 (тоді 8x+1=08x+1=0) або D=(a−2)2−4(a+6)=a2−8a−20=0D=(a-2)^2-4(a+6)=a^2-8a-20=0, тобто a=−2a=-2 чи a=10a=10.

Корінь множника (чисельника) рахуємо, лише якщо він входить до ОДЗ і не є нулем знаменника; однакові корені рахуємо один раз. Приклад: (x−a)x−1=0(x-a)\sqrt{x-1}=0: x=1x=1 — корінь за будь-якого aa; x=ax=a — ще один корінь, якщо a>1a>1. Отже, два корені при a>1a>1, один — при a≤1a\le1.

Підручник 8 кл., п. 19; 11 кл., п. 22 НМТ № 22

Заміна змінної в рівнянні з параметром

Рахуємо корені для xx, а не для tt:

• t=bxt=b^x (b>0b>0, b≠1b\ne1): кожному t>0t>0 відповідає один корінь xx; при t≤0t\le0 коренів немає;

• t=x2t=x^2: кожному t>0t>0 відповідають два корені x=±tx=\pm\sqrt t, значенню t=0t=0 — один корінь x=0x=0; при t<0t<0 коренів немає.

Приклад: 4x−(a+1)⋅2x+a=04^x-(a+1)\cdot2^x+a=0; t=2x>0t=2^x>0: (t−1)(t−a)=0(t-1)(t-a)=0. Значення t=1t=1 дає x=0x=0, а t=at=a — ще один корінь x=log⁡2ax=\log_2a, якщо a>0a>0 і a≠1a\ne1. Отже, два корені — при a>0a>0, a≠1a\ne1; один — при a≤0a\le0 або a=1a=1.

Підручник 8 кл., п. 22; 11 кл., п. 2 НМТ № 22

Графічний метод із параметром

Кількість коренів рівняння f(x)=af(x)=a дорівнює кількості спільних точок графіка y=f(x)y=f(x) і горизонтальної прямої y=ay=a; корені є тоді й лише тоді, коли a∈E(f)a\in E(f) (напр., 2x=a2^x=a — лише при a>0a>0).

∣x2−4∣=a|x^2-4|=a: a<0a<0 — коренів немає; a=0a=0 — два; 0<a<40<a<4 — чотири; a=4a=4 — три; a>4a>4 — два.

Часто зручно виразити параметр через xx (a=g(x)a=g(x)) і шукати, скільки спільних точок має графік y=g(x)y=g(x) (з урахуванням ОДЗ) із прямою y=ay=a.

Якщо разом із розв’язком x0x_0 (або (x0; y0)(x_0;\,y_0)) розв’язком є й −x0-x_0 (відповідно (−x0; y0)(-x_0;\,y_0)), то єдиний розв’язок можливий лише при x0=0x_0=0; знайдені так значення параметра обов’язково перевіряють.

Підручник 10 кл., п. 2, 3, 43; 11 кл., п. 24 НМТ № 22