Похідна та інтеграл

Довідник для підготовки до НМТ з математики

Завантажити PDF

4 файли

Для друку на аркушах A4 або щоб мати під рукою без інтернету.

З посиланнями на підручник і НМТ

Під кожною карткою — пункт підручника й номери завдань НМТ.

Налаштування

Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 12 — похідна, первісна, інтеграл (площа); № 16 — властивості функцій, зокрема екстремуми; № 19 — похідна (екстремум, дотична) або первісна.

(є в довідкових матеріалах НМТ) — формула є в довідкових матеріалах, які можна відкрити під час НМТ. Формули без значка треба пам’ятати.

Позначення (як у підручнику)

f′(x0)f'(x_0) — похідна функції ff у точці x0x_0; Δx\Delta x, Δf\Delta f — прирости аргументу й функції; xmax⁡x_{\max}, xmin⁡x_{\min} — точки максимуму й мінімуму; FF — первісна функції ff. У довідці НМТ правила диференціювання записано через uu, vv і сталу CC.

Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 12 — похідна, первісна, інтеграл (площа); № 16 — властивості функцій, зокрема екстремуми; № 19 — похідна (екстремум, дотична) або первісна.

1Похідна

Класи: 10 кл.

Приріст і похідна

Δx=x−x0\Delta x=x-x_0 — приріст аргументу в точці x0x_0;

Δf=f(x0+Δx)−f(x0)\Delta f=f(x_0+\Delta x)-f(x_0) — приріст функції (позначають і Δy\Delta y);

ΔfΔx\frac{\Delta f}{\Delta x} — кутовий коефіцієнт січної M0MM_0M.

Похідна функції ff у точці x0x_0 — границя відношення приросту функції до приросту аргументу, коли приріст аргументу прямує до нуля:

f′(x0)=lim⁡Δx→0ΔfΔx=lim⁡Δx→0f(x0+Δx)−f(x0)Δx\displaystyle f'(x_0)=\lim_{\Delta x\to0}\frac{\Delta f}{\Delta x}=\lim_{\Delta x\to0}\frac{f(x_0+\Delta x)-f(x_0)}{\Delta x}

Функцію, яка має похідну в точці x0x_0, називають диференційовною в цій точці; знаходження похідної — диференціювання. У точках розриву й «злому» графіка (як у y=∣x∣y=|x| при x=0x=0) і там, де дотична вертикальна, похідної немає.

Підручник 10 кл., п. 35, 36 НМТ № 12

Геометричний зміст похідної

Кутовий коефіцієнт дотичної до графіка функції ff у точці з абсцисою x0x_0 дорівнює f′(x0)f'(x_0):

f′(x0)=k=tg⁡αf'(x_0)=k=\tg\alpha

α\alpha — кут між дотичною і додатним напрямом осі абсцис (0≤α<π0\le\alpha<\pi, α≠π2\alpha\ne\frac\pi2).

f′(x0)>0f'(x_0)>0 — кут α\alpha гострий; f′(x0)<0f'(x_0)<0 — тупий; f′(x0)=0f'(x_0)=0 — дотична горизонтальна.

Якщо дотичну зображено на клітинках, беруть дві її точки з цілими координатами (x1; y1)(x_1;\,y_1) і (x2; y2)(x_2;\,y_2):

f′(x0)=k=y2−y1x2−x1f'(x_0)=k=\dfrac{y_2-y_1}{x_2-x_1}

На рисунку f′(x0)=23f'(x_0)=\frac23. Для спадної дотичної f′(x0)<0f'(x_0)<0.

Підручник 10 кл., п. 35, 36 НМТ № 12, 19

Механічний (фізичний) зміст похідної

Якщо s(t)s(t) — закон руху матеріальної точки по координатній прямій, то її миттєва швидкість і прискорення:

v(t)=s′(t),a(t)=v′(t)=s′′(t)\displaystyle v(t)=s'(t),\qquad\allowbreak a(t)=v'(t)=s''(t)

Приклад: s(t)=t2−4ts(t)=t^2-4t; v(t)=2t−4v(t)=2t-4; a(t)=2a(t)=2. У момент t=2t=2 швидкість дорівнює нулю — точка змінює напрям руху.

Підручник 10 кл., п. 35, 36, 39, 42 НМТ № 12

Рівняння дотичної

Дотична до графіка функції ff у точці з абсцисою x0x_0 (ff диференційовна в точці x0x_0):

y=f′(x0)(x−x0)+f(x0)\displaystyle y=f'(x_0)(x-x_0)+f(x_0)

Знаходимо f(x0)f(x_0), f′(x)f'(x), f′(x0)f'(x_0) і підставляємо.

Приклад: f(x)=2−4x−3x2f(x)=2-4x-3x^2, x0=−2x_0=-2: f(−2)=−2f(-2)=-2, f′(x)=−4−6xf'(x)=-4-6x, f′(−2)=8f'(-2)=8; y=8(x+2)−2y=8(x+2)-2, тобто y=8x+14y=8x+14.

Дотична паралельна прямій y=kx+by=kx+b: f′(x0)=kf'(x_0)=k (звідси знаходять x0x_0). Горизонтальна дотична: f′(x0)=0f'(x_0)=0.

Приклад: дотична до графіка f(x)=e3x+xf(x)=e^{3x}+x, паралельна прямій y=4x−9y=4x-9: f′(x)=3e3x+1=4f'(x)=3e^{3x}+1=4, звідси x0=0x_0=0, f(0)=1f(0)=1; y=4x+1y=4x+1.

Підручник 10 кл., п. 38; 11 кл., п. 8 НМТ № 19

2Обчислення похідних

Класи: 10–11 кл.

Таблиця похідних

f(x)f(x)f′(x)f'(x)\rule[-1.4mm]{0pt}{4.8mm}
CC00 (є в довідкових матеріалах НМТ)
xx11 (є в довідкових матеріалах НМТ)
kx+bkx+bkk
xαx^\alphaαxα−1\alpha x^{\alpha-1} (є в довідкових матеріалах НМТ)
1x\dfrac1x−1x2-\dfrac1{x^2}\Tt
x\sqrt x12x\dfrac1{2\sqrt x} (є в довідкових матеріалах НМТ)
xn\sqrt[n]x1nxn−1n\dfrac1{n\sqrt[n]{x^{n-1}}}\rule[-3.6mm]{0pt}{9.2mm}
exe^xexe^x (є в довідкових матеріалах НМТ)
f(x)f(x)f′(x)f'(x)\rule[-1.4mm]{0pt}{4.8mm}
sin⁡x\sin xcos⁡x\cos x (є в довідкових матеріалах НМТ)
cos⁡x\cos x−sin⁡x-\sin x (є в довідкових матеріалах НМТ)
tg⁡x\tg x1cos⁡2x\dfrac1{\cos^2x} (є в довідкових матеріалах НМТ)
ctg⁡x\ctg x−1sin⁡2x-\dfrac1{\sin^2x}\Tt
axa^xaxln⁡aa^x\ln a
ln⁡x\ln x1x\dfrac1x (є в довідкових матеріалах НМТ)
log⁡ax\log_a x1xln⁡a\dfrac1{x\ln a}\Tt

CC, kk, bb, α\alpha — сталі; a>0a>0, a≠1a\ne1; n∈Nn\in\mathbb N, n≥2n\ge2; e≈2,718e\approx2{,}718, ln⁡x=log⁡ex\ln x=\log_e x. Формули для x\sqrt x, xn\sqrt[n]x, ln⁡x\ln x, log⁡ax\log_a x, xαx^\alpha діють при x>0x>0; для xn\sqrt[n]x з непарним nn — при x≠0x\ne0, для xαx^\alpha з цілим α\alpha — на всій області визначення.

Підручник 10 кл., п. 36, 37; 11 кл., п. 8 НМТ № 12, 19

Правила диференціювання

У точках, де функції ff і gg диференційовні; kk — число:

(f+g)′=f′+g′(f+g)'=f'+g' (є в довідкових матеріалах НМТ)  (f−g)′=f′−g′(f-g)'=f'-g' (є в довідкових матеріалах НМТ)

(kf)′=kf′(kf)'=kf' (є в довідкових матеріалах НМТ)  (fg)′=f′g+g′f(fg)'=f'g+g'f (є в довідкових матеріалах НМТ)

(fg)′=f′g−g′fg2\displaystyle \Bigl(\frac fg\Bigr)'=\frac{f'g-g'f}{g^2} (є в довідкових матеріалах НМТ)(g≠0)\displaystyle \qquad\allowbreak (g\ne0)

Приклади: (x3cos⁡x)′=3x2cos⁡x−x3sin⁡x(x^3\cos x)'=3x^2\cos x-x^3\sin x;  (sin⁡xx)′=xcos⁡x−sin⁡xx2\bigl(\frac{\sin x}x\bigr)'=\frac{x\cos x-\sin x}{x^2}.

Похідна складеної функції (gg диференційовна в точці xx, ff — у точці g(x)g(x)):

(f(g(x)))′=f′(g(x))⋅g′(x)\displaystyle \bigl(f(g(x))\bigr)'=f'(g(x))\cdot g'(x)

Приклади: ((3x−7)6)′=6(3x−7)5⋅3=18(3x−7)5\bigl((3x-7)^6\bigr)'=6(3x-7)^5\cdot3=18(3x-7)^5;

(sin⁡2x)′=2cos⁡2x(\sin2x)'=2\cos2x;  (e−7x)′=−7e−7x(e^{-7x})'=-7e^{-7x}.

Зокрема, (f(kx+b))′=k f′(kx+b)\bigl(f(kx+b)\bigr)'=k\,f'(kx+b).

Підручник 10 кл., п. 37; 11 кл., п. 8 НМТ № 12, 19

3Застосування похідної

Класи: 10 кл.

Зростання і спадання

Якщо для всіх xx із проміжку II виконується нерівність f′(x)>0f'(x)>0, то функція ff зростає на цьому проміжку; якщо f′(x)<0f'(x)<0 — спадає на цьому проміжку.

Якщо f′(x)=0f'(x)=0 для всіх x∈Ix\in I, то ff — константа на II.

Проміжки зростання і спадання шукають як проміжки знакосталості f′f' (методом інтервалів). Кінці проміжків, у яких функція неперервна, включають.

Приклад: f(x)=2x3−3x2−12xf(x)=2x^3-3x^2-12x, f′(x)=6(x+1)(x−2)f'(x)=6(x+1)(x-2): ff зростає на кожному з проміжків (−∞; −1](-\infty;\,-1] і [2; +∞)[2;\,+\infty), спадає на [−1; 2][-1;\,2].

Підручник 10 кл., п. 39 НМТ № 16, 19

Точки екстремуму

x0x_0 — точка максимуму функції ff, якщо існує окіл точки x0x_0, для всіх xx з якого f(x0)≥f(x)f(x_0)\ge f(x); точка мінімуму — якщо f(x0)≤f(x)f(x_0)\le f(x). Позначають xmax⁡x_{\max}, xmin⁡x_{\min}. Окіл точки — проміжок (a; b)(a;\,b), що її містить.

Критичні точки — внутрішні точки області визначення функції, у яких похідна дорівнює нулю або не існує. Кожна точка екстремуму — критична (необхідна умова), але не навпаки: для y=x3y=x^3 маємо y′(0)=0y'(0)=0, а екстремуму немає.

Достатня умова (ff неперервна в критичній точці x0x_0): якщо при переході через x0x_0 похідна змінює знак з «++» на «−-», то x0x_0 — точка максимуму; з «−-» на «++» — точка мінімуму; якщо знак не змінюється, то екстремуму в точці x0x_0 немає.

Приклад:f(x)=2x3−3x2−12xf(x)=2x^3-3x^2-12x;

xmax⁡=−1x_{\max}=-1, xmin⁡=2x_{\min}=2.

Значення функції в точках екстремуму: f(−1)=7f(-1)=7, f(2)=−20f(2)=-20.

Підручник 10 кл., п. 40 НМТ № 16, 19

Графік функції і графік її похідної

Якщо диференційовна функція ff зростає на проміжку, то на ньому f′(x)≥0f'(x)\ge0; якщо спадає — f′(x)≤0f'(x)\le0. У точці екстремуму, де ff диференційовна, f′(x0)=0f'(x_0)=0 (дотична горизонтальна).

За графіком y=f′(x)y=f'(x): де він вище від осі абсцис — ff зростає, де нижче — спадає. Нулі f′f', у яких графік f′f' перетинає вісь згори вниз, — точки максимуму ff; знизу вгору — точки мінімуму. Якщо графік f′f' лише дотикається до осі (знак не змінюється), екстремуму немає.

Підручник 10 кл., п. 39, 40 НМТ № 16, 19

Найбільше і найменше значення на відрізку

Неперервна на відрізку [a; b][a;\,b] функція набуває найбільшого і найменшого значень або на кінцях відрізка, або в точках екстремуму. Схема:

1) знайти критичні точки функції ff, які належать відрізку [a; b][a;\,b];

2) обчислити значення функції в цих точках і на кінцях відрізка;

3) з усіх знайдених значень вибрати найбільше і найменше.

Приклад:f(x)=x3−3xf(x)=x^3-3x на [0; 2][0;\,2]:

f′(x)=3x2−3=0f'(x)=3x^2-3=0 при x=±1x=\pm1; відрізку належить x=1x=1;

f(0)=0f(0)=0, f(1)=−2f(1)=-2, f(2)=2f(2)=2.

Отже, max⁡[0; 2]f(x)=f(2)=2\max\limits_{[0;\,2]}f(x)=f(2)=2,

min⁡[0; 2]f(x)=f(1)=−2\min\limits_{[0;\,2]}f(x)=f(1)=-2.

Прикладна задача: шукану величину записують як функцію однієї змінної на проміжку її можливих значень і знаходять найбільше (найменше) значення цієї функції.

Підручник 10 кл., п. 41 НМТ № 19

Дослідження функції й побудова графіка

1) D(f)D(f); 2) парність; 3) нулі; 4) проміжки знакосталості; 5) проміжки зростання і спадання; 6) точки екстремуму та значення функції в них; 7) інші особливості (періодичність, поведінка поблизу важливих точок тощо). За цими даними будують графік.

Підручник 10 кл., п. 43 НМТ № 16

4Первісна

Класи: 11 кл.

Первісна та її загальний вигляд

Функцію FF називають первісною функції ff на проміжку II, якщо для всіх x∈Ix\in I виконується рівність F′(x)=f(x)F'(x)=f(x).

Приклад: F(x)=x2F(x)=x^2 — первісна функції f(x)=2xf(x)=2x, бо (x2)′=2x(x^2)'=2x.

Якщо FF — первісна функції ff на II, то будь-яку первісну функції ff на II можна записати у вигляді

F(x)+C\displaystyle F(x)+C (є в довідкових матеріалах НМТ)(C — довільне число)\displaystyle \qquad\allowbreak (C\ \text{— довільне число})

Цей запис називають загальним виглядом первісних. Графіки первісних отримують один з одного паралельним перенесенням уздовж осі ординат.

Первісну, графік якої проходить через точку M(x0; y0)M(x_0;\,y_0), знаходять з умови F(x0)+C=y0F(x_0)+C=y_0.

Приклад: f(x)=2cos⁡xf(x)=2\cos x, M(5π6; 3)M\bigl(\frac{5\pi}6;\,3\bigr): 2sin⁡5π6+C=32\sin\frac{5\pi}6+C=3, C=2C=2; F(x)=2sin⁡x+2F(x)=2\sin x+2.

Оскільки F′=fF'=f, первісна FF зростає на проміжках, де f(x)>0f(x)>0, і спадає на проміжках, де f(x)<0f(x)<0.

Закон руху s(t)s(t) — первісна швидкості v(t)v(t), бо s′(t)=v(t)s'(t)=v(t).

Підручник 11 кл., п. 9, 10 НМТ № 12, 19

Таблиця первісних

f(x)f(x)F(x)+CF(x)+C\rule[-1.4mm]{0pt}{4.8mm}
00CC (є в довідкових матеріалах НМТ)
11x+Cx+C (є в довідкових матеріалах НМТ)
kkkx+Ckx+C
xαx^\alphaxα+1α+1+C\dfrac{x^{\alpha+1}}{\alpha+1}+C (є в довідкових матеріалах НМТ)
1x\dfrac1xln⁡∣x∣+C\ln|x|+C (є в довідкових матеріалах НМТ)
xn\sqrt[n]xnn+1xn+1n+C\dfrac{n}{n+1}\sqrt[n]{x^{n+1}}+C\Tt
f(x)f(x)F(x)+CF(x)+C\rule[-1.4mm]{0pt}{4.8mm}
exe^xex+Ce^x+C (є в довідкових матеріалах НМТ)
axa^xaxln⁡a+C\dfrac{a^x}{\ln a}+C\Tt
sin⁡x\sin x−cos⁡x+C-\cos x+C (є в довідкових матеріалах НМТ)
cos⁡x\cos xsin⁡x+C\sin x+C (є в довідкових матеріалах НМТ)
1cos⁡2x\dfrac1{\cos^2x}tg⁡x+C\tg x+C (є в довідкових матеріалах НМТ)
1sin⁡2x\dfrac1{\sin^2x}−ctg⁡x+C-\ctg x+C\rule[-3.3mm]{0pt}{8.4mm}

CC — довільне число, kk — стала; α≠−1\alpha\ne-1; a>0a>0, a≠1a\ne1; n∈Nn\in\mathbb N, n≥2n\ge2. Формули діють на проміжках з D(f)D(f): для 1x\frac1x і цілих α≤−2\alpha\le-2 — на (−∞; 0)(-\infty;\,0) або (0; +∞)(0;\,+\infty), для нецілих α\alpha — на (0; +∞)(0;\,+\infty). Корені й дроби записують як степені: x=x12\sqrt x=x^{\frac12}, 1x3=x−3\frac1{x^3}=x^{-3}.

Підручник 11 кл., п. 9, 10 НМТ № 12, 19

Правила знаходження первісних

Якщо FF і GG — первісні функцій ff і gg на проміжку II, kk — число, то:

• F(x)+G(x)F(x)+G(x) — первісна функції f(x)+g(x)f(x)+g(x);

• kF(x)kF(x) — первісна функції kf(x)kf(x);

• 1k F(kx+b)\dfrac1k\,F(kx+b) — первісна функції f(kx+b)f(kx+b), якщо k≠0k\ne0.

Приклади: cos⁡(3x+1)→13sin⁡(3x+1)+C\cos(3x+1)\to\frac13\sin(3x+1)+C; e2x→12 e2x+Ce^{2x}\to\frac12\,e^{2x}+C;

(2x−1)4→(2x−1)510+C(2x-1)^4\to\frac{(2x-1)^5}{10}+C.

Первісна добутку (частки) не дорівнює добутку (частці) первісних: спочатку спрощують вираз (розкривають дужки, ділять почленно).

Підручник 11 кл., п. 10 НМТ № 12, 19

5Визначений інтеграл

Класи: 11 кл.

Визначений інтеграл

Нехай FF — первісна функції ff на проміжку II, числа aa і bb, де a<ba<b, належать II. Різницю F(b)−F(a)F(b)-F(a) називають визначеним інтегралом функції ff на відрізку [a; b][a;\,b]:

∫abf(x) dx=F(x)∣ab=F(b)−F(a)\displaystyle \int_a^b f(x)\,dx=F(x)\Big|_a^b=F(b)-F(a) (є в довідкових матеріалах НМТ)

Це формула Ньютона–Лейбніца (FF — будь-яка первісна). Приклад:

∫0π6cos⁡x dx=sin⁡x∣0π6=sin⁡π6−sin⁡0=12\displaystyle \int_0^{\frac\pi6}\cos x\,dx=\sin x\Big|_0^{\frac\pi6}=\sin\frac\pi6-\sin0=\frac12

Зокрема, ∫abf′(x) dx=f(b)−f(a)\int_a^b f'(x)\,dx=f(b)-f(a), бо ff — первісна функції f′f'.

Підручник 11 кл., п. 11 НМТ № 12

Властивості визначеного інтеграла

kk — число, c∈(a; b)c\in(a;\,b):

∫ab(f(x)+g(x)) dx=∫abf(x) dx+∫abg(x) dx\displaystyle \int_a^b\bigl(f(x)+g(x)\bigr)\,dx=\int_a^b f(x)\,dx+\int_a^b g(x)\,dx
∫abkf(x) dx=k∫abf(x) dx\displaystyle \int_a^b kf(x)\,dx=k\int_a^b f(x)\,dx
∫abf(x) dx=∫acf(x) dx+∫cbf(x) dx\displaystyle \int_a^b f(x)\,dx=\int_a^c f(x)\,dx+\int_c^b f(x)\,dx

Підручник 11 кл., п. 11 НМТ № 12

Площа криволінійної трапеції

Криволінійна трапеція — фігура, обмежена графіком неперервної й невід’ємної на [a; b][a;\,b] функції ff і прямими y=0y=0, x=ax=a, x=bx=b.

S=∫abf(x) dxS=\displaystyle\int_a^b f(x)\,dx

Приклад: фігура, обмежена параболою y=4x−x2y=4x-x^2 і віссю абсцис (x=0x=0 і x=4x=4 — нулі функції):

S=∫04(4x−x2) dx=(2x2−x33)∣04=323\displaystyle S=\int_0^4(4x-x^2)\,dx=\Bigl(2x^2-\frac{x^3}3\Bigr)\Big|_0^4=\frac{32}3

Якщо f≥0f\ge0 і графік ff — ламана, то ∫abf(x) dx\int_a^b f(x)\,dx — площа фігури під нею (трикутники, трапеції).

Підручник 11 кл., п. 11 НМТ № 12

Площа фігури між графіками

Якщо функції ff і gg неперервні на [a; b][a;\,b] і f(x)≥g(x)f(x)\ge g(x) для всіх x∈[a; b]x\in[a;\,b], то площа фігури, обмеженої їхніми графіками та прямими x=ax=a, x=bx=b:

S=∫ab(f(x)−g(x)) dxS=\displaystyle\int_a^b\bigl(f(x)-g(x)\bigr)\,dx

Підручник 11 кл., п. 11 НМТ № 12

Межі інтегрування

Якщо фігуру обмежено лише графіками, то aa і bb — абсциси точок їх перетину, тобто корені рівняння f(x)=g(x)f(x)=g(x).

Приклад: y=2xy=2x і y=x2y=x^2 перетинаються при x=0x=0 і x=2x=2; на [0; 2][0;\,2] маємо 2x≥x22x\ge x^2:

S=∫02(2x−x2) dx=(x2−x33)∣02=43\displaystyle S=\int_0^2(2x-x^2)\,dx=\Bigl(x^2-\frac{x^3}3\Bigr)\Big|_0^2=\frac43

Підручник 11 кл., п. 11 НМТ № 12

Площа й знак функції

Якщо ff неперервна й f≤0f\le0 на [a; b][a;\,b], то площа фігури, обмеженої графіком ff, віссю абсцис і прямими x=ax=a, x=bx=b:

S=−∫abf(x) dxS=-\displaystyle\int_a^b f(x)\,dx.

Якщо ff на [a; b][a;\,b] змінює знак, то ∫abf(x) dx=S1−S2\int_a^b f(x)\,dx=S_1-S_2, а площа всієї фігури S=S1+S2S=S_1+S_2 (S1S_1 — площа частин над віссю абсцис, S2S_2 — під нею).

Підручник 11 кл., п. 11 НМТ № 12