Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 12 — похідна, первісна, інтеграл (площа); № 16 — властивості функцій, зокрема екстремуми; № 19 — похідна (екстремум, дотична) або первісна.
Д (є в довідкових матеріалах НМТ) — формула є в довідкових матеріалах, які можна відкрити під час НМТ. Формули без значка треба пам’ятати.
Позначення (як у підручнику)
f′(x0) — похідна функції f у точці x0;Δx,Δf — прирости аргументу й функції; xmax,xmin — точки максимуму й мінімуму; F — первісна функції f. У довідці НМТ правила диференціювання записано через u,v і сталу C.
Підручник — клас і пункт підручника А. Г. Мерзляка та ін. (алгебра і початки аналізу, профільний рівень: 10 кл. — 2018, 11 кл. — 2019). НМТ — номери завдань НМТ, де ця тема траплялася у 2024–2026 рр.: № 12 — похідна, первісна, інтеграл (площа); № 16 — властивості функцій, зокрема екстремуми; № 19 — похідна (екстремум, дотична) або первісна.
1Похідна
Класи: 10 кл.
Приріст і похідна
Δx=x−x0 — приріст аргументу в точці x0;
Δf=f(x0+Δx)−f(x0) — приріст функції (позначають і Δy);
ΔxΔf — кутовий коефіцієнт січної M0M.
Похідна функції f у точці x0 — границя відношення приросту функції до приросту аргументу, коли приріст аргументу прямує до нуля:
f′(x0)=Δx→0limΔxΔf=Δx→0limΔxf(x0+Δx)−f(x0)
Функцію, яка має похідну в точці x0, називають диференційовною в цій точці; знаходження похідної — диференціювання. У точках розриву й «злому» графіка (як у y=∣x∣ при x=0) і там, де дотична вертикальна, похідної немає.
Підручник 10 кл., п. 35, 36НМТ № 12
Геометричний зміст похідної
Кутовий коефіцієнт дотичної до графіка функції f у точці з абсцисою x0 дорівнює f′(x0):
f′(x0)=k=tgα
α — кут між дотичною і додатним напрямом осі абсцис (0≤α<π,α=2π).
Якщо дотичну зображено на клітинках, беруть дві її точки з цілими координатами (x1;y1) і (x2;y2):
f′(x0)=k=x2−x1y2−y1
На рисунку f′(x0)=32. Для спадної дотичної f′(x0)<0.
Підручник 10 кл., п. 35, 36НМТ № 12, 19
Механічний (фізичний) зміст похідної
Якщо s(t) — закон руху матеріальної точки по координатній прямій, то її миттєва швидкість і прискорення:
v(t)=s′(t),a(t)=v′(t)=s′′(t)
Приклад: s(t)=t2−4t;v(t)=2t−4;a(t)=2. У момент t=2 швидкість дорівнює нулю — точка змінює напрям руху.
Підручник 10 кл., п. 35, 36, 39, 42НМТ № 12
Рівняння дотичної
Дотична до графіка функції f у точці з абсцисою x0(f диференційовна в точці x0):
y=f′(x0)(x−x0)+f(x0)
Знаходимо f(x0),f′(x),f′(x0) і підставляємо.
Приклад: f(x)=2−4x−3x2,x0=−2:f(−2)=−2,f′(x)=−4−6x,f′(−2)=8;y=8(x+2)−2, тобто y=8x+14.
Дотична паралельна прямій y=kx+b:f′(x0)=k (звідси знаходять x0). Горизонтальна дотична: f′(x0)=0.
Приклад: дотична до графіка f(x)=e3x+x, паралельна прямій y=4x−9:f′(x)=3e3x+1=4, звідси x0=0,f(0)=1;y=4x+1.
Підручник 10 кл., п. 38; 11 кл., п. 8НМТ № 19
2Обчислення похідних
Класи: 10–11 кл.
Таблиця похідних
f(x)
f′(x)
C
0Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
x
1Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
kx+b
k
xα
αxα−1Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
x1
−x21
x
2x1Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
nx
nnxn−11
ex
exД (є в довідкових матеріалах НМТ)
f(x)
f′(x)
sinx
cosxД (є в довідкових матеріалах НМТ)
cosx
−sinxД (є в довідкових матеріалах НМТ)
tgx
cos2x1Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
ctgx
−sin2x1
ax
axlna
lnx
x1Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
logax
xlna1
C,k,b,α — сталі; a>0,a=1;n∈N,n≥2;e≈2,718,lnx=logex. Формули для x,nx,lnx,logax,xα діють при x>0; для nx з непарним n — при x=0, для xα з цілим α — на всій області визначення.
Підручник 10 кл., п. 36, 37; 11 кл., п. 8НМТ № 12, 19
Правила диференціювання
У точках, де функції f і g диференційовні; k — число:
(f+g)′=f′+g′Д (є в довідкових матеріалах НМТ)(f−g)′=f′−g′Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
(kf)′=kf′Д (є в довідкових матеріалах НМТ)(fg)′=f′g+g′fД (є в довідкових матеріалах НМТ)
(gf)′=g2f′g−g′fД (є в довідкових матеріалах НМТ)(g=0)
Похідна складеної функції (g диференційовна в точці x,f — у точці g(x)):
(f(g(x)))′=f′(g(x))⋅g′(x)
Приклади:((3x−7)6)′=6(3x−7)5⋅3=18(3x−7)5;
(sin2x)′=2cos2x;(e−7x)′=−7e−7x.
Зокрема, (f(kx+b))′=kf′(kx+b).
Підручник 10 кл., п. 37; 11 кл., п. 8НМТ № 12, 19
3Застосування похідної
Класи: 10 кл.
Зростання і спадання
Якщо для всіх x із проміжку I виконується нерівність f′(x)>0, то функція f зростає на цьому проміжку; якщо f′(x)<0 — спадає на цьому проміжку.
Якщо f′(x)=0 для всіх x∈I, то f — константа на I.
Проміжки зростання і спадання шукають як проміжки знакосталості f′ (методом інтервалів). Кінці проміжків, у яких функція неперервна, включають.
Приклад: f(x)=2x3−3x2−12x,f′(x)=6(x+1)(x−2):f зростає на кожному з проміжків (−∞;−1] і [2;+∞), спадає на [−1;2].
Підручник 10 кл., п. 39НМТ № 16, 19
Точки екстремуму
x0 — точка максимуму функції f, якщо існує окіл точки x0, для всіх x з якого f(x0)≥f(x); точка мінімуму — якщо f(x0)≤f(x). Позначають xmax,xmin.Окіл точки — проміжок (a;b), що її містить.
Критичні точки — внутрішні точки області визначення функції, у яких похідна дорівнює нулю або не існує. Кожна точка екстремуму — критична (необхідна умова), але не навпаки: для y=x3 маємо y′(0)=0, а екстремуму немає.
Достатня умова (f неперервна в критичній точці x0): якщо при переході через x0 похідна змінює знак з «+» на «−», то x0 — точка максимуму; з «−» на «+» — точка мінімуму; якщо знак не змінюється, то екстремуму в точці x0 немає.
Приклад:f(x)=2x3−3x2−12x;
xmax=−1,xmin=2.
Значення функції в точках екстремуму: f(−1)=7,f(2)=−20.
Підручник 10 кл., п. 40НМТ № 16, 19
Графік функції і графік її похідної
Якщо диференційовна функція f зростає на проміжку, то на ньому f′(x)≥0; якщо спадає — f′(x)≤0. У точці екстремуму, де f диференційовна, f′(x0)=0 (дотична горизонтальна).
За графіком y=f′(x): де він вище від осі абсцис — f зростає, де нижче — спадає. Нулі f′, у яких графік f′ перетинає вісь згори вниз, — точки максимуму f; знизу вгору — точки мінімуму. Якщо графік f′ лише дотикається до осі (знак не змінюється), екстремуму немає.
Підручник 10 кл., п. 39, 40НМТ № 16, 19
Найбільше і найменше значення на відрізку
Неперервна на відрізку [a;b] функція набуває найбільшого і найменшого значень або на кінцях відрізка, або в точках екстремуму. Схема:
1) знайти критичні точки функції f, які належать відрізку [a;b];
2) обчислити значення функції в цих точках і на кінцях відрізка;
3) з усіх знайдених значень вибрати найбільше і найменше.
Приклад:f(x)=x3−3x на [0;2]:
f′(x)=3x2−3=0 при x=±1; відрізку належить x=1;
f(0)=0,f(1)=−2,f(2)=2.
Отже, [0;2]maxf(x)=f(2)=2,
[0;2]minf(x)=f(1)=−2.
Прикладна задача: шукану величину записують як функцію однієї змінної на проміжку її можливих значень і знаходять найбільше (найменше) значення цієї функції.
Підручник 10 кл., п. 41НМТ № 19
Дослідження функції й побудова графіка
1) D(f); 2) парність; 3) нулі; 4) проміжки знакосталості; 5) проміжки зростання і спадання; 6) точки екстремуму та значення функції в них; 7) інші особливості (періодичність, поведінка поблизу важливих точок тощо). За цими даними будують графік.
Підручник 10 кл., п. 43НМТ № 16
4Первісна
Класи: 11 кл.
Первісна та її загальний вигляд
Функцію F називають первісною функції f на проміжку I, якщо для всіх x∈I виконується рівність F′(x)=f(x).
Приклад: F(x)=x2 — первісна функції f(x)=2x, бо (x2)′=2x.
Якщо F — первісна функції f на I, то будь-яку первісну функції f на I можна записати у вигляді
F(x)+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)(C— довільнечисло)
Цей запис називають загальним виглядом первісних. Графіки первісних отримують один з одного паралельним перенесенням уздовж осі ординат.
Первісну, графік якої проходить через точку M(x0;y0), знаходять з умови F(x0)+C=y0.
Оскільки F′=f, первісна F зростає на проміжках, де f(x)>0, і спадає на проміжках, де f(x)<0.
Закон руху s(t) — первісна швидкості v(t), бо s′(t)=v(t).
Підручник 11 кл., п. 9, 10НМТ № 12, 19
Таблиця первісних
f(x)
F(x)+C
0
CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
1
x+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
k
kx+C
xα
α+1xα+1+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
x1
ln∣x∣+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
nx
n+1nnxn+1+C
f(x)
F(x)+C
ex
ex+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
ax
lnaax+C
sinx
−cosx+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
cosx
sinx+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
cos2x1
tgx+CД (є в довідкових матеріалах НМТ)
sin2x1
−ctgx+C
C — довільне число, k — стала; α=−1;a>0,a=1;n∈N,n≥2. Формули діють на проміжках з D(f): для x1 і цілих α≤−2 — на (−∞;0) або (0;+∞), для нецілих α — на (0;+∞). Корені й дроби записують як степені: x=x21,x31=x−3.
Підручник 11 кл., п. 9, 10НМТ № 12, 19
Правила знаходження первісних
Якщо F і G — первісні функцій f і g на проміжку I,k — число, то:
• F(x)+G(x) — первісна функції f(x)+g(x);
• kF(x) — первісна функції kf(x);
• k1F(kx+b) — первісна функції f(kx+b), якщо k=0.
Приклади: cos(3x+1)→31sin(3x+1)+C;e2x→21e2x+C;
(2x−1)4→10(2x−1)5+C.
Первісна добутку (частки) не дорівнює добутку (частці) первісних: спочатку спрощують вираз (розкривають дужки, ділять почленно).
Підручник 11 кл., п. 10НМТ № 12, 19
5Визначений інтеграл
Класи: 11 кл.
Визначений інтеграл
Нехай F — первісна функції f на проміжку I, числа a і b, де a<b, належать I. Різницю F(b)−F(a) називають визначеним інтегралом функції f на відрізку [a;b]:
∫abf(x)dx=F(x)ab=F(b)−F(a)Д (є в довідкових матеріалах НМТ)
Це формула Ньютона–Лейбніца (F — будь-яка первісна). Приклад:
∫06πcosxdx=sinx06π=sin6π−sin0=21
Зокрема, ∫abf′(x)dx=f(b)−f(a), бо f — первісна функції f′.
Підручник 11 кл., п. 11НМТ № 12
Властивості визначеного інтеграла
k — число, c∈(a;b):
∫ab(f(x)+g(x))dx=∫abf(x)dx+∫abg(x)dx
∫abkf(x)dx=k∫abf(x)dx
∫abf(x)dx=∫acf(x)dx+∫cbf(x)dx
Підручник 11 кл., п. 11НМТ № 12
Площа криволінійної трапеції
Криволінійна трапеція — фігура, обмежена графіком неперервної й невід’ємної на [a;b] функції f і прямими y=0,x=a,x=b.
S=∫abf(x)dx
Приклад: фігура, обмежена параболою y=4x−x2 і віссю абсцис (x=0 і x=4 — нулі функції):
S=∫04(4x−x2)dx=(2x2−3x3)04=332
Якщо f≥0 і графік f — ламана, то ∫abf(x)dx — площа фігури під нею (трикутники, трапеції).
Підручник 11 кл., п. 11НМТ № 12
Площа фігури між графіками
Якщо функції f і g неперервні на [a;b] і f(x)≥g(x) для всіх x∈[a;b], то площа фігури, обмеженої їхніми графіками та прямими x=a,x=b:
S=∫ab(f(x)−g(x))dx
Підручник 11 кл., п. 11НМТ № 12
Межі інтегрування
Якщо фігуру обмежено лише графіками, то a і b — абсциси точок їх перетину, тобто корені рівняння f(x)=g(x).
Приклад: y=2x і y=x2 перетинаються при x=0 і x=2; на [0;2] маємо 2x≥x2:
S=∫02(2x−x2)dx=(x2−3x3)02=34
Підручник 11 кл., п. 11НМТ № 12
Площа й знак функції
Якщо f неперервна й f≤0 на [a;b], то площа фігури, обмеженої графіком f, віссю абсцис і прямими x=a,x=b:
S=−∫abf(x)dx.
Якщо f на [a;b] змінює знак, то ∫abf(x)dx=S1−S2, а площа всієї фігури S=S1+S2(S1 — площа частин над віссю абсцис, S2 — під нею).